ЧЕТВЕРТИЙ УРОК

В кінці японського речення завжди стоїть дієслово. Речення будується дуже логічно, але разом з тим, воно динамічне. Одне з найважливіших понять – це частки, маркери. Вони ставляться після слова, і вибудовують всі зв’язки в реченні.

СТИЛІ МОВИ

Японська мова має багато стилів, і основні серед них це: неформальна 口語・こうご , формальна 丁寧語・ていねいご та ввічлива: з повагою до інших 尊敬語・そんけいご та зі скромністю від себе 謙譲語・けんじょうご. Загальна назва формальної мови – 敬語・けいご.

Крім використання формальної та неформальної мов у житті, неформальна важлива тим, що вона є базою, основою японської мови. Використовується для утворення граматичних конструкцій, і в таких випадках вона вживається суто як база, а не маркер ввічливості мовця. Якщо ми хочемо зробити мову ввічливою, міняємо лише кінець речення – власне, маркуємо таким чином все попередньо сказане. Але якщо ми не ставимо ввічливе закінчення речення, а завершуємо в простій формі, сказане набуває неформального характеру. Знову ж таки, це не означає щось погане, але необхідно добре розуміти ситуацію, щоб знати, який стиль мови використовувати.

Коли в кінці речення ми ставимо だ , воно набуває стверджувальний характер, з великою впевненістю, заявляння чогось; така мова є неформальною. Натомість – で す м’якший, ввічливіший варіант. Таке речення також стверджувальне, але без переконування чи насаджування власної думки.

В минулому часі だ перетворюється на だった, а です на でした.

ЧАСТКИ (МАРКЕРИ)

В японській мові відмінюються дієслова та прикметники, але іменники є незмінними. Вони також не мають однини, множини та родів. Натомість, щоб вказати на те, що відбувається з об’єктом, використовуються спеціальні частки.

ЧАСТКИ СТАВЛЯТЬСЯ ПІСЛЯ СЛОВА, НА ЯКЕ ВПЛИВАЮТЬ І СТОЯТЬ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ІМЕННИКІВ.

Це правило необхідно запам’ятати дуже добре, адже помінявши місцями частки і слова, ми отримаємо або зовсім беззмістовний набір слів, або ж поміняємо сенс речення на протилежний, що, звісно, може призвести до небажаних наслідків.

• は Коли вживається як частка, то читається як “ва”. Виділяє тему речення. Акцентує на тому, що стоїть після неї. Не можна вживати з питальними словами (хто? що? тощо), оскільки тема повинна бути чітко визначена та зрозуміла.

 Я – викладач японської мови. 私は日本語の教師です。Watashi wa nihongo no kyoushi desu.

Погода – хороша, чи не так? 天気は良いですね！ Tenki wa ii desu ne!

• が позначає суб’єкт дії, але на відміну від частки は, не виділяє тему речення. Акцентує на тому, що стоїть перед が, виділяє таким чином нову інформацію.

Ось ця книга – цікава.  この本が面白いです。Kono hon ga omoshiroi desu.

Той тортик зробила мама (акцент: саме мама його зробила). そのケーキをお母さんが作りました。Sono keeki wo okaasan ga tsukurimashita.

Розширимо трохи знання про безособові займенники:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Перекласти на японську наступні речення: 

1. Цей кіт дуже милий.
2. Тут є магазин.
3. Танака-сан он там.
4. Це – японські солодощі. 
5. Он те дерево – величезне. 

Слова: 

ねこ кіт

とても дуже

かわいい милий

みせ магазин (інколи – кафе)

ある бути, є

にほんのおかし японські солодощі

き дерево

おおきい  великий

ВІДПОВІДІ ДО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ:

べんきょう навчання – benkyou

いっぱい  повно, багато  – ippai

おりがみ  оріґамі  – origami

にっぽん Японія (стара назва) – Nippon

けっきょく врешті решт  – kekkyoku

びっくりする дивуватися – bikkuri suru

しょうゆ  соєвий соус – shyouyu

ラーメン  рамен – raamen

ヨーロッパ  Європа – yooroppa