狐の嫁入り

Мабуть, вам хоча б раз у житті доводилося спостерігати за таким явищем, коли йде дощ і водночас світить сонце. В Україні це явище називають “сліпий дощ”, а в Японії – 狐の嫁入り (kitsune no yomeiri) – весілля лисиці.

狐の嫁入り

За легендою, колись давно жив один білий лис на ім’я Фукуемон. Коли він виріс і досяг відповідного віку, йому побрили лоба (стародавній японський звичай, котрий позначав перехід до дорослого життя), тож лис задумався про створення власної сім’ї.

Старий лис, батько Фукуемона, вирішив відійти від господарських справ, і передати управління господарством у руки сина. Молодий лис, натхненний цією добротою, тяжко і завзято працював, аби примножити свої багатства.

В одній поважній лисячій родині жила юна лисичка з неймовірно красивим хутром. Слава про її красу ширилася в усі-усюди. Тож не було нічого дивного в тому, що старійшини обох родин вирішили організувати зустріч, а згодом і шлюб молодих. Розпочалася підготовка до весілля. Сім’я нареченої надіслала багаті подарунки для сім’ї нареченого. Навіть носії, котрі передавали ці подарунки, отримали свою плату мідними монетами.

Коли процес підготовки підійшов до кінця, було вибрано гарний день для того, щоб наречена прибула у свій майбутній дім. Пишна процесія проходила під затяжним дощем, а на небі світило сонце.

На весіллі всі розважалися, їли-пили і танцювали. Після церемонії куштування вина наречена змінила сукню, весілля стало вважатися дійсним.

Молоде подружжя жило в коханні і злагоді, і мало багато маленьких лисенят. Старий лис-дід дуже тішився ними та оберігав як метеликів.

Коли подружжя постаршало, то вся родина відправилася до храму божества Інарі (稲荷・いなり), покровителя лисиць. Старші лисиці молилися, аби їхню рідню оминали різні хвороби і негаразди.

З кожним роком білий лис поважнішав і багатшав, а дітей у сім’ї ставало дедалі більше. Кожна весна приносила йому щастя Тому, щасливий зі своєю сім’єю та у роботі, кожна весна приносила йому привід для щастя.

Існує декілька теорій щодо походження вислову 狐の嫁入り, але всі вони всі ґрунтуються беруть за основу хитрощі лисиці. Наприклад, лисиці можуть викликати дощ у сонячний день, аби відвадити людей від тих місць, де справляють свої весільні церемонії.

Або ж ще 狐の嫁入り може стосуватися атмосферних примарних вогнів. Адже до кінця ери Шьова (昭和時代・Showa jidai) весілля в Японії відбувалися у вечірній час та включали процесію з ліхтарями. Вважають, що очевидці примарних вогнів сприймали їх як весільні ліхтарі, зрозуміло, що ніякої процесії не могло й бути.

Вислів 狐の嫁入り може видозмінюватися, залежно від місцевості. Наприклад у регіоні Нанбу, префектура Аоморі, це явище називають 狐の嫁取り (kitsune no yometori) – одружуватися з лисицею. У префектурах Серізава, Чіґасакі, Канаґава, а також гірських місцевостях району Ое, префектура Токушіма, його називають 狐雨 (kitsune ame) – дощ лисиці. На сході району Ісумі, префектура Чіба, “сліпий дощ” називають 狐の祝言 (kitsune no shugen) – також весілля лисиці. У районі Хіґаші-Кацушіка, префектура Чіба, 狐の嫁取り雨 (kitsune no yometori ame) – дощ весілля лисиці. Однак, на відміну від префектури Аоморі, цей вислів має дещо інший підтекст. Адже район Хіґаші-Кацука колись був землеробською територією, і нові члени сім’ї, особливо жінки, які приходили в родину, означали її процвітання.




Leave a Reply