ЧАСТИНА 1. ВВІЧЛИВЕ ЗВЕРТАННЯ
Як з’явилися суфікси ввічливості? Відповідь на це питання цікавіша, ніж можна подумати.
Те, що після імені людини в японській мові потрібно додавати суфікс ввічливості, не секрет для тих, хто цікавиться Японією та її культурою. Таким суфіксом є, наприклад, さん (san). Також поширені суфікси くん (kun), ちゃん (chan) або さま (sama), кожен з яких має свою специфіку вживання.
Чим більше ви будете дізнаватися про іменні суфікси ввічливості, тим краще зрозумієте, наскільки це глибока і цікава тема. Зокрема:
殿 (どの, dono): звичайне звернення, за смислом схоже до звертання “пан” і “пані” в українській мові. Цей іменний суфікс був досить популярний за часів феодальної Японії.
嬢 (じょう, jou): цей суфікс використовується для звертання до людини певної професії.
夫人 (ふじん, fujin): іменний суфікс, який має специфічне вживання – він використовується, коли мова йде про дружину прем’єр-міністра Японії. До слова, дружину нинішнього прем’єр-міністра звуть Абе Акіе (昭恵 夫人).
Отже, якою є (перед)історія ввічливих іменних суфіксів? Наскільки вони актуальні для повсякденної японської мови? Відповідь на перше питання цікавіша, ніж ми могли б подумати, і відсилає нас на декілька століть у минуле. Відповідь на друге питання потрібна для того, щоб ми могли використовувати доречні суфікси в конкретних життєвих ситуаціях і не втрапляти в халепу, використавши суфікс, який вийшов з ужитку понад століття тому.
З цієї статті ви дізнаєтеся:
Історію виникнення ввічливого іменного суфіксу 殿 (ど の, dono) та як він використовується в повсякденному житті.
Історію виникнення ввічливого іменного суфіксу 様 (さ ま, sama) та як він використовується в повсякденному житті.
Історію виникнення ввічливого іменного суфіксу さん (san) та як він використовується в повсякденному житті.
Іменний суфікс 殿 (どの,
Цей древній іменний суфікс є предком таких відомих суфіксів, як さん (san), 君 (くん, kun), або ちゃん (chan). Суфікс 殿 (どの, dono) використовувався для позначення вгодованих, огрядних панів, буквально – “власників великих сідниць” (звучить дивно, але це дійсно так).
Ієрогліф 殿 (どの) бере свій початок від ієрогліфа 臀 (しり, shiri), який означає “сідниці”. Якщо у людини великі сідниці, вона впевнено сидить на них. Тому ієрогліф 殿 опосередковано стосується великого міцного будинку. Чому? Тому що великий будинок стабільний і міцний, так само як і людина міцної статури. І звісно, що в таких будинках мешкали люди привілейованих станів, високопоставлені та шановані члени суспільства.
Японський менталітет, який формувався ще з давніх часів, не дозволяв пряме звертання до людини. Зокрема, назвати людину, зазначаючи її привілейований стан, розцінювалося як погані манери. Відтак, таких людей стали називати їхніми родовими маєтками, щоб пом’якшити звернення. Наприклад, не Танака, а той, що вийшов з дому Танака.
Згодом суфікс 殿 став застосовуватися щодо представників урядових посад, таких як головний радник Імператора, наприклад. Спочатку це почесне звернення використовувалося в письмовій мові, але люди почали вживати його і в розмовах. Зрештою, суфікс 殿 став використовувати звичайний народ, простолюд, і це знизило рівень поваги, яку він означав.
Суфікс 殿 зазнав чимало змін. Втім, це звернення ще й досі існує. Ось деякі моменти використання:
Зазвичай 殿 використовується в письмовій мові, а не в розмовній.
殿 використовується, як правило, після повного імені.
Іноді суфікс 殿 використовується після позначення посади (без вказання прізвища людини), наприклад 部長 殿 (ぶちょうどの, buchodono, шановний директор).
Громадяни можуть використовувати суфікс 殿, коли пишуть листи в державну установу.
У ситуаціях, де у листі буде використовуватися 殿, в розмовній мові його замінюють суфіксами 様 (さま, sama) або さん (san).
Суфікс 殿 використовується як звернення в сертифікатах і дипломах. Коли відбувається церемонія нагородження, видачі диплома, ім’я людини зачитують з суфіксом 殿, не замінюючи його на 様.
Звернення 殿 може використовуватися в саркастичному контексті, коли хтось поводиться зарозуміло.
Іменний суфікс 様 (さま, sama)
Коли суфікс 殿 (どの) став занадто поширеним, знадобилося нове слово, що підкреслює благородство людини, до якої зверталися. Зокрема, в період Муромачі (1336-1573) широкого поширення набув суфікс 様 (さま). Він мав значення «десь там», тому це було схоже на розмову про місцезнаходження, а не про конкретну особу.
Але, як і у випадку з 殿, люди почали використовувати 様 як іменний суфікс. І якщо додавання 殿 було ввічливим зверненням, наприклад, “дім Танака”, то 様 вважалося ще більш ввічливим. Замість того, щоб називати когось «домом Танака», зверталися «довкола дому Танака».
Зокрема, до імператора, який жив в імператорському палаці 御所 (ごしょ, gosho) зверталися 御所 様 (ごしょさま, goshosama) або 大 御所 様 (たいごしょさま, taigoshosama). А даймьо (клас самураїв-феодалів), які жили в 屋形号 (やかた ごう, yakatagou) називали 屋形様 (やかたさま, yakatasama).
Як 様 (さ ま, sama) використовується в повсякденному житті
様 – це дуже шанобливе звертання, і може здатися, що його не використовують сучасні люди. Однак бувають випадки, коли це доречно. Ось деякі приклади, коли потрібно звертатися до людини з шанобливим суфіксом 様:
Зазвичай цей іменний суфікс вживається після повного імені або після прізвища.
На табличках з ім’ям в лікарні можуть писати 様, але більше поширений суфікс 殿.
У мас-медіа використовують суфікс 様, кажучи про членів імператорської сім’ї, навіть якщо мова йде про дитину.
В електронному листуванні при звернення до клієнтів, покупця або керівництва.
Неправильно буде вживати суфікс 様 після посади, але можна використовувати його після вказання посади та імені після неї. Наприклад: 部長のコウイチ様 (ぶちょうのコウイチさま, buchyou no koiсhi-sama) “начальник відділу Коїчі”.
Цікаві факти:
Організації на кшталт Японської комуністичної партії вважають, що всі люди рівні, тому не використовують суфікс 様 навіть при згадці про Імператора.
Національні організації та Імператорська родина не використовують суфікс 様, говорячи про Імператора. Замість цього вони використовують звернення 陛下 (へいか, heika) “Його Величність” або 殿下 (でんか, denka) “Його Високість”.
Іменний суфікс さ ん (san)
Зрештою, благородний і ввічливий іменний суфікс 様 потрапив до рук простих людей. На відміну від 殿, який втратив свій високий статус, 様 залишився незмінним. Адже потрапивши у широкий вжиток, він перетворився на суфікс さん (san), втративши голосну あ (a) наприкінці.
Ось така історія походження найвідомішого японського іменного суфікса.
Як さ ん використовується в повсякденному житті
Іменний суфікс さん універсальний. Його можна використовувати, звертаючись як до чоловіків, так і до жінок, як до молодих людей, так і літніх. Є такі правила його вживання:
さん використовується для чоловіків і жінок, але в школі цей суфікс використовують переважно у звертанні до дівчаток, тоді коли для хлопчик вживають суфікс くん (kun).
Не слід використовувати さん (або будь-який інший іменний суфікс) у розмові про себе.
さん використовують у спілкуванні з незнайомими або малознайомими людьми.
Цей суфікс уживають для висловлення поваги людині, вищій за статусом чи соціальним становищем.
Зазвичай суфікс さん використовують після прізвища, але якщо це добре знайома людина, то можна використовувати цей суфікс після імені.
Якщо японці звертаються до своїх співбесідників-іноземців, то можуть додавати суфікс さん після імені.
Деякі люди додають суфікс さん в розмові про компанії, групи чи колективи. Так вони підкреслюють свою повагу до людей, з якими працюють у цій компанії.
Суфікс さん використовується до членів сім’ї, особливо старших, наприклад: お父さん (おとうさん, otousan) “батько”, お母さん (おかあさん, okaasan) “мати”, お姉さん (おねえさん, oneesan) “старша сестра” тощо. Раніше в цих випадках використовувався суфікс 様, але тепер звернення お母様 (おかあさま, okaasama) звучить архаїчно.
З недавніх пір деякі молоді пари називають своїх немовлят не 赤ちゃん (あかちゃん, akachan) “немовля”, а 赤さん (あかさん, aka-san), тому що це звучить кумедно.
Поширений також звичай додавати суфікс さん до імен тварин, особливо якщо розмовляють з дітьми.
Подібно, можна додавати суфікс さん до позначення неживих предметів, наприклад 冷蔵庫 さん(れいぞうこさ ん, reizooko-san) “Пан Холодильник” або おいもさん (oimo-san) “Пані Картоплина”. Це звучить ввічливо, мило, і дітям подобається.
Багато професій закінчуються суфіксом さん, наприклад, 本屋さん (ほんやさん, hon’ya-san) “продавець книг”.
В епоху Едо магазин чи заклад часто ототожнювався з власником, тому до слова магазин – 本屋 (hon’ya) – книгарня, パン屋 (pan’ya) – пекарня, почали додавати суфікс さん. Це так прижилось, що зараз в розмовній японській часто можна почути 本屋さん не лише про продавця, а і про сам магазин.
У наступній частині ми більш детально розглянемо неформальні звертання, поширені у японській культурі.
Авторка статті: ミア・先生 (Соломія Турко).
Статтю підготовлено на основі матеріалів сайту TOFUGU.