ЛАКОВІ ВИРОБИ ЯМАНАКА

Японці надають великого значення тому, як оформлено страву, і в якому посуді вона подається. Сервірування столу відіграє важливу роль в японській культурі. Час, витрачений на виготовлення предмета та роздуми над ним, його естетична цінність, творчий потенціал, привабливість тощо є культурним критерієм, настільки ж важливим як і смак їжі. Тому японські майстри тривалий час відшліфовували форму і орнаменти посуду, щоб результати їхньої творчості вражали уяву навіть найдосвідченіших любителів смачно і красиво поїсти.

Коли майстер береться створювати виріб, його головне завдання полягає в тому, щоб допомогти матеріалу «заговорити» мовою природи, адже в японській культурі високо цінуються природні матеріали і форми. Саме через це посуд виробляють з якісних натуральних матеріалів, без небезпечних барвників та інших складників, тож він набагато ближчий до природи, ніж будь-який інший.

Серед такого посуду широко поширеними є лакові вироби Яманака (山中漆器), котрі продовжують виготовляти з дерева уже понад 400 р., зберігаючи традиції та пристосовуючи їх до сучасних потреб.

Лакування Яманака бере свій початок з 1580-х рр., відколи група майстрів оселилася у селищі Масаґо (真砂), розташованому орієнтовно за 20 кілометрів від термальних джерел Яманака (префектура Ішікава).

Лакований посуд стали виготовляти як сувеніри для відвідувачів термальних джерел. В середині періоду Едо (1603 – 1868 рр.) було запозичено техніку Макіе (蒔絵) та розпочато виробництво лакованих виробів і чайного устаткування.

Хоча методика була винайдена ще в епоху Хейан (794 – 1185 рр.), її розквіт припадає на період Едо. Макіе – це декоративна техніка, що є завершальною стадією у виготовленні посуду. В її основі лежить художнє оформлення металевими порошками (золотим або срібним). Спочатку малюють візерунок лаком, і поки він не висох, посипають його порошком. Після цього посуд покривають тонким шаром чорного лаку і ще раз просушують упродовж тижня.

Ця техніка використовувалась у виготовленні предметів побуту для придворних вельмож. Отримавши популярність, вона була прийнята королівськими сім’ями та воєначальниками як свідчення влади.

На сьогодні Яманака залишається одним із трьох основних центрів з виробництва лакованого посуду Макіе. Звісно, вироби славляться не лише цією технікою.

Характерною рисою лакових виробів Яманака є техніка Татекідорі (竪木取り – поперечний розріз) – з дерев’яної колоди за шаблоном вирізають круглі заготовки. Для виготовлення посуду використовують такі породи дерев, як: дзельква, японська береза, японський каштан. У порівнянні з технікою Йокукідорі (横木取り – повздовжній розріз), татекідорі призводить до меншої деформації. Свіжу грубо нарізану деревину поміщають у вакуумну піч, де висушують зі заготовки 7% вологості, відтак повільно повертають до попереднього стану. Такий процес робить деревину міцнішою і більш пластичною.

Ще однією особливістю є техніки декоративного текстурування, коли на поверхню посуду наносять надзвичайно тонкі лінії. Деякі з цих методик були розроблені ще в період Мейджі (1868 – 1912 рр.) майстром Цуйкі Рьоутаро (筑城良太郎). Зокрема, Кесуджі (毛筋) – текстура, яка нагадує лінії волосся, а Інахосуджі (稲穂筋) асоціюється з рисовими стеблами. Ці текстури не лише прикрашають виріб, а й мають практичне значення, запобігаючи ковзанню.

Оздоблені орнаментом вироби завершують технікою втирання лаку в необроблене дерево, що має назву Фукіуруші (拭漆製品). Це – завершальний етап, в якому дерев’яний посуд покривають натуральним лаком Уруші (漆), щоб захистити його від ушкоджень. Цей лак добувають з лакового дерева (ウルシ), яке росте тільки в Японії, Китаї та Кореї, причому тільки в теплих місцях, де не буває заморозків. Сік уруші містить деревну олію, яка є доволі стійкою до ушкоджень й утворює щільну, гладеньку плівку, що має гарний блиск. Уруші в Азії використовують майже тисячу років.

Після того як на готовий виріб нанесли лак, його довго втирають волокнистим папером і сушать, повторюючи цей процес багато разів, аби збільшити міцність дерева і зробити поверхню гладкою. Цей процес вимагає пильної уваги, адже дрібний пил і бруд в повітрі можуть потрапити на посуд. Ця непомітна, але важлива робота, що триває приблизно місяць, визначає якість виробу і має своїм результатом речі з яскраво вираженою фактурою. Інколи, щоб зробити дерево міцнішим, краї посудини укріпляють смужкою лляної тканини, яку ґрунтують клеєм або спеціальною пастою. Після цього виріб покривають лаком, змішаним з натуральними пігментами.

Також однією з особливостей є техніка Команурі (独楽塗り), в якій використовують червоні, жовті, чорні та інші кольорові лаки – їх радіально наносять на поверхню виробу.

Керуючись давніми традиціями та впроваджуючи нові технології, японські майстри виготовляють якісну та естетично привабливу продукцію. Використання сучасних технологій дозволяє запобігти появі дефектів на деревині та підтримувати високу планку красивого та якісного японського посуду.

 

 

Тут ви можете побачити повний процес виробництва (відео, на жаль, не має перекладу, але від того не менш цікаве).




3 коментарі “ЛАКОВІ ВИРОБИ ЯМАНАКА”




Leave a Reply