Мінна сан коннічіва! Усім добрий день!
Раніша історія за участі Термінатора (ось тут) може бути ілюстрацією так званої “Мнемотехніки”. Мнемоніка – в перекладі з грецької “мистецтво запам’ятовування”. Ця назва походить від імені давньогрецької богині пам’яті Мнемозини.
Мнемотехніка – це процес запам’ятовування інформації за допомогою спеціальних прийомів. Просто кажучи, цей метод полягає у наданні чомусь новому (предмету запам’ятовування ) що є абстрактним і деколи дуже важким для запам’ятовування, добре знайомих образів. Вивчення за допомогою асоціацій, візуалізації в голові.
Цей процес можна описати наступним чином: об’єкт вивчення → створення образів (будь-яких, фантазія ) → надання їм асоціацій з об’єктом → запам’ятовування послідовності.
Цей метод може використовуватись для запам’ятовування різноманітної інформації. Телефонні номери, цифрова інформація, імена і тому подібної інформації. В принципі, будь якої.
Але нас цікавлять саме канджі. Цей спосіб можна (і треба!) використовувати. Адже простіше запам’ятати “колючку” і Термінатора, ніж нескінченно зубрити 😉 Хоча там і запам’ятовути особливо немає чого – все вже є в нашій пам’яті. В даному випадку що треба запам’ятати – послідовність асоціацій.
Вважаю за потрібне зауважити, що я далеко не перший і таких історій (для запам’ятовування ієрогліфів ) існує багато. Користуватись готовою, вигадувати свою – обирайте що зручніше. Все залежить від Вас.
В поданих історіях я пропоную своє особисте бачення і “розшифровку” канджі. Дивіться, вчіться і придумуйте! Політ фантазії – саме те, що треба.
Здивування… Цей термін описує певну частину нашого життя. Деколи буває приємним, деколи не дуже.
Але гарантовано присутній в нашому лексиконі. А як дивуються під сакурою, цікаво…
Отже цього разу розглянем канджі зі значенням “дивуватися “. Форма його виглядає не простою, тому треба буде трохи постаратися. Але про все поступово.
В японській мові ієрогліф дивуватися (odoroku) виглядає так: 驚
З першого погляду складний канджі. Так і є, простим його назвати важко, адже складається він з 22-ох рисок (а кількість рисок слугує певним мірилом при визначенні складності). Але що буде якщо розглянути його ближче? Чи такий він складний? Давайте спробуємо…
Оглянувши форму, його можна поділити на два елементи 敬 і 馬 (відповідно верхній і нижній елементи) З другим проблем не виникає – це ієрогліф зі значенням “кінь”. Можливо, виглядає він складно, але не більше. Це просто канджі зі значенням тварини і всього пов’язаного з тим. Без дієслів і інших “підводних каменів”. Для людини, що послідовно займається вивченням ієрогліфіки, його форма (написання) зі здобуттям досвіду і вправами доволі швидко стає звичною, а написання набуває “автоматизованості”.
Історичне походження ієрогліфа 馬 наступне :
В даному випадку це є зображення коня. Зверху ми бачимо гриву, нижче-ноги, все збігається. Можливо, комусь важко побачити тут коня, але не слід забувати про схематичність зображення, і зпрощення форми в процесі еволюції. Отже, це є такий собі малюнок коня.
З першим елементом трохи складніше. Як самостійний канджі він має значення “повага”. І просто так розбити його на елементи не вийде. В даному випадку також звернемось до його історичного походження.
Поданий канджі являє собою ідеофонограму. Уявно розділемо його на ліву і праву частини. Значення лівої наступне: це зображення жінки, яка “волоссю свому надавши особливої форми, тіло своє зігнувши, з молитвою до богів звертається”.
Права частина має значення “робити певну дію”. В цілому значення цього ієрогліфа “бути обережним, поважати”
Отже, ми бачимо канджі, що складається із двох частин: “поважати” і “кінь”.
Пропонована історія наступна:
Уявімо, як хтось десь йшов собі по своїх справах … і почув наступне: “там поважають коня!” “Як? Та ви що!? Не може бути! Я здивований!”
Приблизно до такого висновку приходить наш уявний герой 🙂
Ще сюрприз. Зусилля витрачені на вивчення ієрогліфа 敬 не даремні – додавши знизу замість елемента “кінь” [馬] в якості радикала канджі [言 ] зі значенням “розмовляти, слово” отримаєм новий ієрогліф 警 – “Застерігати, поліція”. Виходить, “поважати слово”. В Японії інакше і не вийде. Не поважати слово поліцейського.
Ввічливість і повага в японській мові взагалі мають своє чітко окреслене місце. Можна сказати це ще одна мова. Але це вже зовсім інша історія…
Ось таке здивування! Бажаю, щоб всі ваші здивування були приємними.
Як мінімум цікавими 😉
Дякую за увагу і до нових історій!
П.с: хочу висловити особисту подяку Соломії Турко, яка люб’язно відгукнулась на моє прохання і створила чудову ілюстрацію для “жінки, що молиться”.
Ілюстрація : Соломія Турко
Текст і каліграфія: Євген Коваль