Зима вже зовсім близько, а сніг її навіть випередив і вже лежить, даючи шанс весело проводити час навулиці навіть в холод. Навіть в Токіо, вперше за 50 років випав сніг. Зрозуміло, що однією з найпоширеніших зимових розваг є створення сніговика..
..і тільки фантазія та вправність обмежує нас у виборі творіння 🙂
Якщо звернутись до історії культури, то за деякими дослідженнями, згадки про сніговиків в Західній культурі з’являються в часи Середньовіччя, в Японії ж перші зображення сніговиків можна спостерігати на картинах періоду пізнього Едо (18-19 ст.), і це були снігові скульптури у вигляді дарума. Звідси і японська назва сніговика – 雪達磨 （ゆきだるま） yukidaruma – сніговий дарума.
В цілому, сучасні японські сніговики, значною мірою через вплив глобалізації та стрімкого культурного обміну, не надто відрізняються від західних. Достеменно невідомо, чи така розвага прийшла в Японію з інших країн, чи виникла автентично. Проте, є один однозначно японський образ, який поширений в манзі, аніме тощо – це 雪うさぎ yukiusagi – сніговий заєць. Думаю, ви також не раз бачили його, та можливо навіть хотіли створити 😉
Як же він виник?
В префектурі Фукушіма пролягає гірський хребет Азума, і однією з його найвищих точок є вулкан Адзума-котофуджі (“маленька Фуджі”). Взимку він повністю вкритий снігом, та коли приходить тепло і сніг тане, на ньому чітко видніється силует білого зайця. Це породило перекази про те, що білий заєць приносить тепло, і з його появою необхідно починати приготування до весни і польових робіт. Зрештою, це перетворилось і в ритуал закликання весни, тож зі снігу ліпили символічного зайця, який мав би принести тепло та відлигу. Детальніше про це можна почитати тут (японською).
Пізніше такий образ широко поширився по всій Японії, і став традиційно японською формою сніговика. Робиться такий сніговий заєць дуже просто, зі снігу ліпиться невеликий овал, і ставиться на землю. Для очей та вух зазвичай використовується рослина нандін домашня (Nandina domestica) – в японському варіанті це 南天 （なんてん）, і часто перекладають цю назву як “небесний бамбук”, а проте до бамбуку ця рослина відношення не має і відноситься до сімейства барбарисових. Це вічнозелений чагарник з ягодами, які червоніють взимку.
Власне, ці ягоди і використовуються як очі снігового зайця, а листочки встромляються як його вуха. Робити такого сніговичка – одне задоволення, виходить він дуже милим і цікавим. До речі, в деяких джерелах вказується, що традиційно снігового зайця ліпили дівчатка, а звичайного сніговика – хлопці. А зараз цей образ так поширився, що став популярною формою зимових солодощів та сувенірів.
Цікаво також те, що сніговий заєць насправді дуже схожий на справжнього, переконатись в чому можна тут.
