Так, японська писемність – це ієрогліфи. Плюс дві складові абетки: катакана та хіраґана. Також використовується ромаджі (латиниця). Загальну назву японської писемності можна перекласти як “змішане письмо”. Японська писемність по праву вважається однією з найважчих у світі. У людей мало знайомих з нею, або у тих, хто тільки починає своє знайомство, можуть виникнути м’яко кажучи шокові відчуття.
Логічно, що може постати питання: а чому б не відмовитись від ієрогліфів на користь спрощення? Так, в історіі Японіі було декілька спроб це зробити. Але вони не мали серйозного характеру і все залишилось як є. Сподіваюсь, цього ніколи не станеться! Хоча з часом форма і кількість ієрогліфів редагувалась з метою впорядкування і спрощення.
Отже, японські ієрогліфи називаються Канджі. В давні часи вони потрапили в Японію з Китаю. Тому назву можна перекласти як “Китайські знаки”або “Ханські знаки”. В цілому в японській мові декілька тисяч канджі, які активно використовуються. В китайських словниках їх налічується десятки тисяч! Але це рідкісні і не вживані ієрогліфи. В Японії існує сучасний мінімум знань часто вживаних канжі, який складає 2136 ієрогліфів.
Давайте спробуємо розглянути самі канджі. Отже, канджі мають форму, читання, значення. Розглянемо детальніше поняття “форми”. На перший погляд, може здатись, що це якась абстрактна картинка. Враховуючи їх кількість і різноманіття, процес вивчення може здатись нереальним. Але це не так. Канджі мають свою певну чітку структуру. Починаючи від найпростіших і закінчуючи дуже складними. Складні канджі складаються з окремих елементів, які можуть надавати їм звучання, значення чи приналежність до певної групи понять. Називаються ці елементи радикалами або ж японською це звучить як “бушю”. Саме за допомогою них процес навчання значно спрощується і впорядковується! Але про це – наступного разу.
続く